езофагіт

-у, ч.

Запалення слизової оболонки стравоходу.

••

Виразко́вий езофагі́т — езофагіт, що супроводжується утворенням виразок стравоходу.

Геморагі́чний езофагі́т — форма гострого езофагіту; зустрічається при гострих інфекційних і вірусних хворобах.

Го́стрий езофагі́т — езофагіт, що виникає внаслідок дії на внутрішню оболонку стравоходу хімічних речовин, гарячої їжі, іонізуючого випромінювання, при інфекційних захворюваннях.

Катара́льний езофагі́т — найпоширеніша форма гострого езофагіту, що характеризується набряком і гіперемією внутрішньої оболонки стравоходу.

Некроти́чний езофагі́т — форма гострого езофагіту; спостерігається при тяжкому перебігу скарлатини, кору, черевного тифу та ін.

Хроні́чний езофагі́т — езофагіт, що виникає внаслідок повторної дії на внутрішню оболонку стравоходу різних подразників.